未得到寬恕的食慾 @[email protected]

微博上的@乌克兰文学bot 自译了一首乌克兰诗人塞尔希·扎丹的诗，真的翻译得太美了，我粘贴过来发一下……实在是太美了……

（又及，诗人名字从乌克兰语翻译，所以是塞尔希，同名的俄语读法通常翻译为谢尔盖）

等待黄昏的人们，像是蜗牛，
在火车站睡得那么沉，那么深。
折线状的边境线，好像松树枝。
当你背负着自己的家和你的过去时，道路是艰难的。

手无寸铁的欧洲的固执蜗牛。
把干净床单落在家里的女人。
不愿放开母亲的手的孩子们，
就像嫁接在苹果树上的树枝，
不愿松开温暖的树干。

我们需要奇迹，需要希望的糖果，
喜悦的触动，光线穿过黑暗，
小蜗牛，你要带什么从烧掉的房子里逃出来？
首先，我相信你一定会回到这里来的。

疯子和逃亡者的卑微时代。
炽热的信念降临在流亡的站台。
永远记得父母家里家具的布置，
将钥匙像干花一样深深藏进口袋。

这条路，现在以无声为标志，
这些过夜的人是雨夜和寂静之间的旅人，
勇敢起来，小蜗牛，要无愧于这趟旅程，
你们被剥夺了家园，但没有被夺走心脏。

塞尔希·扎丹《等待黄昏的人们，像是蜗牛》（@乌克兰文学bot 自译）

Чекають вечора люди, схожі на равликів,
так гірко сплять на вокзалах, так глибоко.
Ламана лінія кордону, мов соснова гілка.
Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле.

Вперті равлики беззахисної Європи.
Жінки, що залишили вдома чисту постільну білизну.
Діти, що не відпускають материнську руку,
як прищеплені до яблуні гілки не відпускають теплий стовбур.

Ми потребуємо дива, потребуємо льодяників надії,
дотиків радості, променів, що пробивають темряву.
Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому?
Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся.

Упокорений час шаленців і втікачів.
Запекла віра тих, хто зійшов на вокзалі вигнання.
Завжди пам’ятати розташування меблів у батьківському домі.
Ховати в кишені ключі, як засушену квітку.

Ось ця дорога – нині позначена безголоссям,
ночівлі ці – подорожні, поміж дощем і тишею.
Будьте мужніми, равлики, будьте гідними цієї мандрівки,
ви – позбавлені дому, проте не позбавлені серця.

Сергій Жадан 《Чекають вечора люди, схожі на равликів...》